Більшість подій останнього часу вражають своєю жорстокістю. Найгірше, що наші діти та ми стали заручниками ситуації. У нас не було часу підготуватися і цей жах застав нас зненацька. Зараз ми повинні приділити особливу увагу своєму здоров’ю та психічному стану. Найважливіше допомогти відновитися нашим дітям.
Будьте чесні з дітьми, розповідаючи що сталося. Діти краще справляються із ситуацією, коли вони її розуміють. Почніть із того, що запитайте своїх дітей, що вони вже знають про ситуацію. Швидше за все, вони вже чули багато чого по телевізору або з ваших розмов. Проте більшість їх інформації може бути неточною і сповнена лише страхом. Коли вони пояснюють те, що знають, шукайте непорозуміння чи лякаючі чутки. Говоріть правду і не намагайтеся ввести їх в оману «для їхнього ж блага». Кількість згаданих вами деталей залежатиме від їхнього віку, особистого досвіду та знань про ситуацію. Що старші діти, то більше деталей їм може знадобитися. Надайте основну інформацію простими та прямими словами, а потім ставте запитання. Візьміть підказки від своєї дитини, щоб визначити, скільки інформації надати.
Дайте дітям впевненість та додаткову емоційну підтримку. Намагайтеся запевнити дітей, що вони можуть почуватися в безпеці. Поясніть дитині, що люди різних професій зайняті питанням загальної безпеки. Нагадайте, що люди з усього світу пропонують допомогу у скрутну хвилину. Якщо вони досить дорослі, ви можете згадати, що уряд, військові, поліція, пожежники та лікарні також роблять усе можливе.
Дайте дітям впевненість та додаткову емоційну підтримку. Намагайтеся запевнити дітей, що вони можуть почуватися в безпеці. Поясніть дитині, що люди різних професій зайняті питанням загальної безпеки. Нагадайте, що люди з усього світу пропонують допомогу у скрутну хвилину. Якщо вони досить дорослі, ви можете згадати, що уряд, військові, поліція, пожежники та лікарні також роблять усе можливе.
Запитання та відповіді про головне
Чи могли б ми щось зробити, щоб запобігти цьому?
Після трагічної події ми всі запитуємо себе, що ми та інші могли б зробити, щоб запобігти цьому — навіть коли очевидно, що ніщо не могло запобігти цьому жаху. Деякі діти все ще можуть думати, що вони та їхня сім’я могли змінити те, що сталося. Повідомте своїх дітей, що це нормальна реакція і що ми всі хочемо, щоб цієї ситуації ніколи не було. Запропонуйте вашій дитині зосередитись на тому, що можна зробити зараз, наприклад, як зберігати спокій та підтримувати близьких.
Чия це вина?
Хоча природно займатися думками про вину, це не полегшує безпосередні почуття горя і не дає жодних рішень на майбутнє. Дітям слід сказати, що нормально злитися, але краще зосередити свою увагу на іншому. Наприклад, добре підійде вивчення чогось нового чи прояв турботи родичам. Намагайтеся пояснити, що ми не винні, але винних обов’язково покарають за це.
Чи можемо ми допомогти?
Як тільки діти почнуть почувати себе в безпеці та розуміти, що відбувається, багато хто захоче допомогти. Наприклад, діти старшого віку та підлітки можуть публікувати повідомлення підтримки та співчуття у соціальних мережах. Нагадайте дітям різного віку, що є речі, які вони можуть зробити, щоб допомогти собі та іншим почуватися в безпеці. Вони можуть почати з турботи про себе — кажучи вам, коли вони засмучені чи стурбовані, бути чесними та відкритими. Вони також можуть запропонувати допомогу іншим членам своєї спільноти — своїм друзям і однокласникам, вчителям та іншим нужденним дорослим.
Часто дітям найбільше потрібно, щоб хтось, кому вони довіряють, слухав їхні запитання, приймав їхні почуття та був поруч із ними. Мовчання з цього питання не захистить їх від того, що сталося, і може завадити їм впоратися з цим. Пам’ятайте, що відповіді та запевнення мають бути на рівні розуміння дитини. Коли відбувається трагедія, нормально засмучуватися. Однак, якщо ваші діти, як і раніше, дуже засмучені протягом декількох днів і не можуть оговтатися від страхів, то рекомендується поговорити з кимось за межами сім’ї. Ви можете поговорити та попросити додаткову пораду у вчителя вашої дитини, педіатра, психолога. Будьте доступні, коли діти готові поговорити, але дозвольте їм вибрати час. Часто дітям легше говорити про те, що говорять чи відчувають інші діти. Тут головне поставитись до цього серйозно і все правильно пояснити. Источник: itmed.org