Однією з нерозкритих досі таємниць є велика різноманітність прізвищ українців, адже українські прізвища відрізняються найбільшою різноманітністю в світі, проте їх досить легко класифікувати.
Особливої уваги в документах вимагає прізвище, один із трьох основних компонентів особистої ідентифікації, поряд з ім’ям та по батькові. Прізвище є юридично значуще особисте найменування, яке передається від батьків дітям і фіксується в документах, таких як паспорт, свідоцтво про народження, трудова книжка та інші, пише NV. Це особливо важливо враховувати у різних видах документів, де прізвище може використовуватися у вихідної формі, а й у різних відмінках залежно від контексту.
Наприклад, у заяві адресат вказується у формі давального відмінка (кому?), а адресант — у родовому (від кого?). У наказі про переведення на наступний рік навчання прізвище студента використовується в знахідному відмінку (перевести студентів Демченка І.Ю., Кравця В.В. — у разі представників чоловічого роду). Текст розпорядження або наказу про оголошення подяки передбачає вживання форми давального відмінка для названих у цих документах прізвищ (Чумаченкові(-у) О.А., Стрикаленкові (-у) Є.А. — для іменників чоловічого роду II відміни).
Українські прізвища с закінченням -ко
У всьому світі українські прізвища часто асоціюються із суфіксом -енко (Бондаренко, Коваленко, Тищенко). Цей суфікс походить від старовинного слова дитина. Однак невелика кількість людей знає, що стереотип про переважання прізвищ на -ко серед українців не має жодних офіційних підстав.
На загальному рівні по всій Україні та в жодній конкретній області прізвища з суфіксом -ко не переважають. У корінних мешканців їх частка варіюється від 30% в Чернігівській області (найвищий показник) до 4% у Львівській області (найнижчий показник). Загалом по Україні такі прізвища не становлять понад 15%. Але, якщо взяти усі українські прізвища в цілому, то прізвища на -ко фактично мають найвищий відсоток.
Правила відмінювання українських прізвищ на -ко
Всі українські чоловічі прізвища відміняються, жіночі — також, за винятком тих, що закінчуються на приголосний або -ко, проте при їх відмінюванні часто виникає багато непорозумінь.
Значну кількість складають українські прізвища на -ко, такі як Нечипоренко, Тюхтенко, Савченко, Доценко, Штепенко, Фоменко, Скирденко, Мохненко і інші. Важливо пам’ятати, що відмінювання таких прізвищ залежить від того, до якої статі належить особа, яка має таке прізвище. Якщо йдеться про жіночі прізвища, то в будь-яких умовах вони залишаються незмінними. Щодо прізвищ на -ко, які вживаються для чоловіків, вони змінюються за зразком іменників чоловічого роду другої відміни, наприклад, батько (порівняйте: батька — Фоменка, батькові(-у) — Фоменкові (-у) і так далі).
Таким чином, в документах слід писати, наприклад: ознайомити Нечипоренка Олександра Вікторовича, але Левченко Ольгу Василівну; надати планову відпустку Савченкові Андрію Володимировичу, але Денисенко Ользі Василівні; перевірка магістерських робіт здійснена експертом Пилипенком Ігорем Олеговичем, але Гайдученко Галиною Миколаївною.
