Договір пожертви нерухомості в Україні юридичні аспекти 2016 рік
Міністерство юстиції України опублікувало роз’яснення особливостей нотаріального посвідчення договорів пожертви нерухомості.
Як стало відомо Domik.ua , існують такі різновиди договору дарування: договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому та договір пожертви. Детальніше розглянем юридичні акпекти договору пожертви нерухомості.
Договір пожертви
Пожертва — це дарування рухомих та нерухомих речей, грошей та цінних паперів особам, для досягнення ними певної наперед обумовленої мети (ст. 729 ЦК України). На відміну від звичайного договору дарування предметом пожертви не можуть бути майнові права. У договорі пожертви обов’язково має бути вказана конкретна мета використання дарунка. Якщо мети не вказано, то це буде звичайний договір дарування.
В юридичній літературі зустрічаються висновки про те, що договір пожертви є різновидом благодійницької діяльності. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» визначає благодійництво, як добровільну безкорисливу пожертву фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство та волонтерська діяльність. Згаданий закон визначив організаційно-правові засади такої форми дарування, як благодійництво, а також засади діяльності благодійних організацій. Відповідно до цього закону:
- благодійна діяльність — добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності;
- меценатство — добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги;
- спонсорство — добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.
Оскільки пожертва є даруванням, до неї застосовуються положення про договір дарування.
Специфіка договору пожертви, порівняно з класичним договором дарування, полягає в тому, що пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву і, відповідно, вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням (ст. 730 ЦК України).
Сторонами у договорі пожертви можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Так само як і договір дарування, договір пожертви може бути укладений від імені пожертвувача його представником (з дотриманням усіх вимог щодо оформлення довіреності на укладення такого договору).
Укладення договорів пожертви громадянами повинно здійснюватись із дотриманням загальних правил цивільного законодавства про їх дієздатність.
Стаття 730 ЦК України виділяє права пожертвувача:
1. Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.
2. Якщо використання за призначенням виявилось неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи — за рішенням суду.
3. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.
Вимоги до форми договору пожертви визначені ст. 719 ЦК України:
- договір пожертви предметів особистого використання і побутового призначення може бути укладений усно;
- договір пожертви нерухомої речі укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню;
- договір пожертви з обов’язком передати дарунок, у майбутньому, укладається в письмовій формі;
- договір пожертви рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається в письмовій формі;
- договір пожертви валютних цінностей на суму, що перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
