Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване шляхом активних дій та оформлення цієї відстрочки уповноваженим органом – зокрема, ТЦК.
Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов’язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця, повідомляє sud.ua.
Про це зазначив Верховний Суд, який 11 квітня 2024 року розглянув касаційну скаргу студента на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №520/7954/22 за його позовом до військової частини Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу.
Обставини справи
Позивач є студентом Харківського національного університету будівництва та архітектури.
Рішенням районної призовної комісії, позивачу надана відстрочка у зв’язку з навчанням та вказано, що на військову службу за призовом під час мобілізації він не призивався.
У березні 2022 року позивач звернувся до представництва територіальної оборони міста Харкова з метою проходження добровольчих навчань з подальшою можливістю добровільного укладання контракту на проходження служби. По закінченню підготовки позивач отримав посвідчення про приписку з відміткою про призов позивача на військову службу.
Згідно з наказом командира військової частини, позивача було зараховано до списків особового складу військової частини.
Позивач вказав, що не надавав добровільної згоди на його мобілізацію командиром військової частини, оскільки він є призовником, а не військовозобов’язаним, призов його на військову службу під час мобілізації командиром військової частини, був здійснений з порушенням.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Суд виходив з того, що на позивача, як на призовника, покладено обов’язок повідомляти відповідний орган, де він перебуває на військовому обліку, зокрема, про його освіту. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивачем до військової частини надавалися будь-які документи на підтвердження того, що він є студентом та має право на відстрочку від призову.
Крім того, суд урахував, що доказів примусового призову позивача на військову службу матеріли справи не містять, позивач добровільно прибув до одного з місць дислокації територіальної оборони м. Харкова, де пройшов навчання.
Оцінка верховного суду
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції змінив в частині мотивів.
Позивач, як студент, мав право на відстрочку від призову на строкову військову службу, відповідно до ч. 8 статті 17 Закону від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу».
Оцінюючи доводи скаржника про те, що позивач відповідно до статті 23 Закону від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він був здобувачем фахової вищої освіти, Верховний Суд зазначив, що ця обставина не дорівнює звільненню його від обов’язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу.
Наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов’язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
З урахуванням викладеного, позивач не може бути призваним за мобілізацією, в силу наявного правового статусу здобувача фахової вищої освіти.
Водночас, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов’язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).
При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
З метою ведення районними ТЦК спеціального обліку призовників, військовозобов’язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду на останніх покладено обов’язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов’язком призовників, військовозобов’язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.
Отже, право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов’язком призовників, військовозобов’язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.
Аналіз положень ч. 5 статті 22 Закону №3543-XII дає підстави для висновку про повноваження та можливості призову командиром військової частини на військову службу під час мобілізації тільки військовозобов’язаних, а щодо призовників такими повноваженнями наділені виключно ТЦК. Чинне законодавство не дає право командиру військової частини діяти усупереч норм Закону №3543-XII та Закону №2232-XII, а саме: призивати призовників на військову службу не у добровільному порядку (за контрактом), а за мобілізацією.
Отже, зарахування позивача до списків військової частини, могло мати місце лише у випадку укладення позивачем контракту на проходження військової служби у добровільному порядку, що у свою чергу вчинено не було. Матеріали справи не містять доказів того, що з позивачем був укладений контракт на проходження військової служби, тобто у добровільному порядку.
Автор: Наталя Мамченко