Феномен фейкових офісів
Шуй Чжоу платить за те, щоб приходити до офісу щодня.
У Китаї розвивається незвичайний і затребуваний бізнес: молоді безробітні платять спеціально створеним компаніям, щоб прикидатися їхніми співробітниками. Популярність цієї практики спричиняє зростання кількості компаній, що надають такі послуги.
Тенденція виникає на тлі слабкого економічного зростання та високого рівня безробіття серед молоді — більше чотирнадцяти відсотків. Оскільки знайти справжню роботу стає все складніше, деякі віддають перевагу оплаті за відвідування офісу, замість того щоб сидіти вдома.
У тридцятирічного Шуй Чжоу був бізнес у сфері громадського харчування, але у 2024 році він розорився. У квітні цього року він почав платити 30 юанів на день (близько чотирьох доларів США) за відвідування фейкового офісу компанії Pretend To Work у Дунгуані, приблизно за сто кілометрів на північ від Гонконгу.
Там він приєднується до п’яти «колег», які роблять те саме — прикидаються, що працюють.
«Я відчуваю себе дуже щасливим, — каже Чжоу. — Ми наче працюємо разом, як одна команда».
Компанії на кшталт Pretend To Work зараз з’являються у великих містах Китаю, включно з Шеньчженем, Шанхаєм, Нанкіном, Уханем, Ченду та Куньміном. Зазвичай вони виглядають як повноцінні офіси з комп’ютерами, конференц-залами та чайними кімнатами.
Їхні «співробітники» можуть нічого не робити або використовувати комп’ютери для пошуку роботи та запуску стартапів. У вартість дня зазвичай входять обід, перекуси та напої.
Чому молодь йде у фейкові офіси
За словами спеціаліста з китайської економіки Кристіана Яо, такі імітаційні «офіси» допомагають молодим людям обміркувати наступні кроки у пошуку постійної роботи або тимчасової підробітку.
Чжоу натрапив на Pretend To Work через соціальну мережу Сяохуншу і вирішив, що офісне середовище підвищить його самодисципліну. Зараз він працює у «офісі» вже четвертий місяць.
Він надсилав фотографії «офісу» батькам, і тепер вони спокійніше ставляться до його безробіття. Зазвичай Чжоу приходить між восьмою та дев’ятою ранку і залишається до пізнього вечора, іноді до одинадцятої. Інші «співробітники» стали його друзями: разом вони «працюють», жартують, грають і вечеряють.
На початку року 23-річна Сяовень Тан із Шанхаю орендувала таке робоче місце на місяць. Вона показувала фотографії «офісу» університету як підтвердження стажування, а сама писала онлайн-романи для кишенькових витрат.
На думку Бяо Сяна, це спосіб дистанціюватися від суспільства і впоратися з відсутністю можливостей працевлаштування.
Фей Ю, власник Pretend To Work у Дунгуані, каже: «Я продаю не робоче місце, а відчуття власної гідності тим, хто не хоче відчувати себе непотрібним». Його бізнес швидко став популярним: протягом місяця всі робочі місця були зайняті.
Більшість клієнтів — нещодавні випускники університетів, які роблять фотографії для підтвердження стажування, а решта — фрилансери та автори кіберлітератури. Середній вік таких орендарів — близько тридцяти років.
Фей Ю розглядає свій бізнес як соціальний експеримент, який допомагає людям зберегти гідність і навіть набути нові навички, наприклад, у сфері штучного інтелекту.
Фактично, такі офіси стають перехідним етапом на шляху до справжнього працевлаштування та професійного розвитку.
Фейкові офіси в Китаї показують, як молодь адаптується до складнощів ринку праці. Вони створюють безпечний простір для експериментів, навчання та підготовки до реальної кар’єри, допомагаючи зберігати дисципліну, психологічну рівновагу та соціальні зв’язки, поки молоді люди шукають постійну роботу. Завдяки такій практиці навіть імітація роботи може стати корисним етапом на шляху до справжнього працевлаштування та професійного зростання.