У новинах, політичних дебатах і повсякденних розмовах нам знайомі слова «ліві» та «праві». Ми звикли чути їхнє значення, але рідко замислюємося над тим, звідки з’явилися ці, здавалося б, прості терміни. Їхня історія почалася зі звичайного розподілу місць у залі засідань, і сталося це у Франції 28 серпня 1789 року.
Розподіл у залі засідань
1789 рік став переломним для Франції та всієї Європи. Країна перебувала на порозі революції, і в Парижі було скликано Національні збори. Депутати, що представляли різні верстви суспільства, мали вирішити майбутнє монархії та держави.
Коли депутати зайшли до зали, вони почали займати місця відповідно до своїх поглядів. Прихильники короля Людовика XVI і старого порядку, які хотіли зберегти абсолютну монархію, сідали по праву руку від голови. Ця традиція була негласним знаком поваги до монарха. На противагу їм ті, хто виступав за радикальні зміни, революцію й обмеження влади короля, займали місця по ліву сторону. Вони уособлювали ідеї рівності, свободи та перетворень.
Символічний розподіл
Такий простий розподіл місць швидко перетворився на політичний символ. Сторона, що сиділа праворуч, стала асоціюватися з ідеями консерватизму та збереження традицій. Їхні погляди ґрунтувалися на повазі до ієрархії, приватної власності та існуючого порядку. Так і народилися «праві» в політичному значенні.
Ліва сторона, навпаки, стала символом прогресу й реформ. Вони вірили, що суспільство можна і потрібно змінювати заради досягнення більшої соціальної справедливості та рівності. Їхні принципи лягли в основу того, що ми тепер називаємо «лівими» ідеологіями.
Від французького парламенту до світової арени
З часом цей унікальний французький поділ поширився по всьому світу. У міру розвитку політичних систем в інших країнах вони почали використовувати цей простий розподіл. Сьогодні, хоча значення термінів «ліві» та «праві» в різних країнах відрізняються, їхнє історичне коріння незмінно веде до тієї самої розсадки в залі французького парламенту. Таким чином, одне просте рішення, ухвалене в 1789 році, назавжди змінило мову політики й дало нам зручний спосіб орієнтуватися в різноманітності політичних поглядів. Наприклад, у США Республіканську партію умовно можна віднести до правих, а Демократичну — до лівих, щоб зрозуміти загальний напрямок їхніх поглядів.